Аконіт або борець жовтий (Aconitum lycoctonum)

Аптечна та місцева назви:

Настоянка аконіту. Aconitum lycoctonum.
Болясник, бездарниця, борець жіночий, борець синій, буюся, вовкобій, волхунога, вшивий корінь, мордовник, онік, постріл лісовий, простріл лісовий, прострільна трава, прикритий, великий прикритий, семилаповка, синеглазка, сороко-приточник, товед, тоя, , хранитель, христопродавка, христове спис, цар-зілля, цар-трава, вовчий корінь, омег, лапушник болотний, лобоза, укрет, кріп христів.

Використана частина:

Бульби аконіту.

Час збору:

Жовтень, листопад.

Опис:

Багаторічна трав’яниста рослина до 45-120 см. Корінь веретеноподібний або реповидний, гіллястий, волохатий, жорсткий. Стебло і черешки нижнього листя відстовбурчено-пухнасті прямостоячі. Листя п’ятирозсічене з ромбичіськими надрізаними частками. Квіти неправильні, жовтувато-білуваті, зовні блакитні, зібрані пензлем. Оцвітина неправильна. Чашолистків 5. пелюсткоподібні; верхня пелюстка має вигляд шолома, вузького конічно-циліндричного дзвона. Пелюсток 8, їх 2 верхніх як загнутих, сильно завитих шпор. Тичинок багато. Плід складається з трьох пухнастих листівок, насіння 3-гранне, поперечно зморшкувате. Цвіте із липня до вересня.
У давньогрецьких міфах є згадка про те, що аконіт виріс із піни, що падала з рота Цербера, коли Геракл тягнув цього пса з царства Аїда (пекла), яке він охороняв. Чаклуни використовували властивості рослини, щоб викликати глухоту, заціпеніння та страх. У давнину аконіт був відомий скоріше як отруйна рослина, їм змащували наконечники стріл та леза мечів.

Збір і заготівля:

Оскільки аконіт жовтий вважається дуже отруйною рослиною, необхідно виявляти крайню обережність при заготівлі сировини. Тому слід запастись гумовими рукавичками, а після збору обов’язково вимити з милом руки.

Вирощування:

Аконіт жовтий воліє багаті на поживні речовини, гумусові грунти; у прохолодному місці, у півтіні. Розмножується насінням, поділом.

Поширення:

Зустрічається в Середній Європі, Середній Азії, Китаї, Росії – європейська частина та Сибір. На Алтаї – у лісовій зоні Північно-Східного Алтаю. Росте на східній Україні в Криму, в Прикарпатті та Карпатах. Росте по лісах, їх околицях, високогірних та лісових луках, берегах рік; рідше піднімається в гори.

Хімічний склад:

У підземній частині рослини виявлено органічні кислоти, алкалоїди. Максимум алкалоїдів відзначають у період плодоношення. Надземна частина рослини містить проазулени, алкалоїди, а також кумарини та флавоноїди. У стеблах рослини знайдені алколоїди, у квітках – флавоноїди, у насінні – жирне масло.

Застосування:

Застосовується як болезаспокійливе при невралгії трійчастого нерва, ревматичних болях. Застосовувати рослину без призначення лікаря не слід. Їм легко можна отруїтися, навіть якщо використовувати препарати для зовнішнього застосування.

Протипоказання:

Рослина смертельно отруйна, тому застосовувати її для самостійного лікування неприпустимо! При отруєнні можлива смерть паралічу дихання. Звертатись обережно, після використання ретельно мити руки. Отруєння ними тварин (овець, кіз) супроводжується паралічем.

Здоров’я Вам!